«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову…» – писала Ліна Костенко. І аби цього не сталося, щороку всі українці свідомо долучаються до Радіодиктанту національної єдності. І роблять вони це не з примусу, а за покликом душі, бо усвідомлюють значення мови в житті всієї України й кожного з нас.
Для учнів та вчителів спеціалізованої школи 196 м. Києва участь у цьому дійстві вже є традицією, і складнощі сьогодення не змусили відмовитися від неї. Тож кожен долучився до 23 Радіодиктанту національної єдності так, як зміг: хтось поєднався в єдиному прагненні ще раз піднести цінність рідної мови в стінах рідної школи, а дехто писав диктант зі своїми учнями онлайн.
Приємно, що до цього процесу долучилися й ті учні, які перебувають за межами рідної України. Це ще одне підтвердження того, що слово обʼєднує. Як писав Володимир Сосюра, «Мова – це душа народу, а народ без мови – не народ».
Памʼятаймо про це.
Слава Україні!
