Три десятиліття яріє незабутньо над Україною Чорна квітка – полин, вражаючи гіркотою спогадів, піднімаючи з глибин єства України, Європи, планети розуміння страшної трагедії Чорнобильської катастрофи. Навіть за тридцять років наша дозована свідомість так і не осягла –що втрачає людина, що втрачає народ, що втрачає людство з втратою такого Чорнобиля… Чорнобильська катастрофа – це не тільки атомно-енергетичний контакт драми, це й історичний, і звичаєвий, і культурний, і природничий, і мистецький контекст. Світ більше знає про Атлантиду, Трою, Помпею, аніж про Чорнобиль. Але ж, окрім екологічного, трагедія на ЧАЕС містить й інші аспекти: ролітичний, культурологічний, національний, інформаційний тощо. Демографічна криза в Україні, на думку дослідників, теж спричинена ядерною трагедією 1986 року. Навіть за незалежності Української держави питання причин і наслідків Чорнобильської катастрофи так і не набуло ґрунтовного вирішення. По-різному, але саме про це йшла сьогодні мова на першому уроці у спеціалізованій школі № 196 м. Києва. На уроках-реквіях «Ім’я –Чорнобиль», «Чорнобиль вічно берегтиме хрест своєї чорної біди» учні школи та вчителі вшанували подвиг та героїчну працю ліквідаторів найбільшої техногенно-екологічної катастрофи сучасності. Звучали документальні розповіді, тривожили свідомість поетичні рядки, демонструвалися фільми за спільною темою лихоліття «Чорнобильські дзвони біди».
Всі черговий раз зрозуміли: Земля –це маленька блакитна планета у грізному всесвіті безмежжя і невідомості. Світ, у якому живемо, треба берегти заради майбутнього прийдешніх поколінь.
