Українські вишиванки відзначаються своїм глибинним символізмом, що своїм корінням сягає тисячолітньої давнини.
Символи – обереги, що повсюдно поширені на вишивках нерозривно пов’язані з природою.
19 травня 2016 року школа перетворилася у барвограй символів і кольорів української вишивки:
- ясніли на рукавах дівочих та жіночих вишиванок різнокольорові чи двокольорні «стовпи» – смужки, що тримають на собі увесь світ;
- рясніли «чорнобривці» – поетичний образ рідного дому, рослина-оберіг і захист;
- вився «хміль» – символи молодості, розвитку, молодого буяння і любові;
- красувалися «троянди» – улюблені квітки українців, які символізують безперервний сонячний рух з вічним оновленням;
- чарували око «лілеї» – квітки таємничих чарів та дівочої цноти; жіночі квіти;
- тривожнили душу «маки» – квіти незнищенної пам’яті народу, які завжди з’являлися у вишивках тих, у сім’ях чиїх були загиблі воїни, чоловіки;
- радували око «дуб і калина» – символи сили і краси: сили незвичайної, краси невмирущої;
- загадково «споглядали» світ вишиті Берегині – загадкові, багатоликі, могутні, які тримають в собі материнську силу жінки, і ще багато-багато інших візерунків барворяснились шкільними коридорами.
Учні та вчителі школиа ніби в черговий раз хотіли довести собі та іншим, що сорочка-вишиванка – це душа української культури, свідчення нашої етнічної спадщини, переконання того, що «не вмирає душа наша», як не вмирає воля, як не вмре і не загине у своїй чесній доброті Україна.
